Етика 5 клас
04.05.2020 – 08.05.2020
Поясніть терміни
1) Співбесідники — це …
1) Співбесідники — це …
2) Що таке
мовний етикет?
3) Міміка —
це …
4) Пантоміма
— це …
5) Тактовна
людина — це та, … Що таке такт?
6) Ритуал —
це …
7) Вернісаж
— це …
8) Що таке
норми спілкування?
9) Презентація — це …
10) Спілкування — це …
11) Мода — це
…
12) Жест — це …
Домашнє завдання. Підготуватися до контрольної роботи,
тематичного оцінювання27.04.2020 – 30.04.2020
Урок
31 Тема: Що таке етикет особливих
випадків
«Життя
без свят нагадує довгі мандри без зупинок»(давня мудрість).
«Радий не радий, а
говори: ласкаво просимо» (народна мудрість).
«Поклади перед людьми
хліб на столі, будеш у людей у
голові» (народна мудрість).
Усі ми ходимо в гості
і приймаємо в себе гостей. Без свят, зустрічей із друзями жити було б нудно.
Тому є певні правилами поведінки в гостях, за столом, є правила, як приймати
гостей, вибирати, вручати і приймати подарунки або квіти. Гості бувають
несподівані і запрошені, виховані і невиховані, довгождані і не дуже, такі, що
зайшли на хвилину і приїхали на місяць. Звичай ходити в гості і приймати гостей
виник дуже давно. Уміння бути гостем, як і господарем,— ціле мистецтво. Уміння
приймати гостей називають гостинністю.
Воно властиве не тільки окремим людям, але й цілим народам. Дуже гостинними
були стародавні германці, греки. Ця риса характерна і для слов’янських народів,
народу Кавказу.
Серед моральних цінностей,
властивих українському народу, особливо виділяється гостинність. «Поклади перед
людьми хліб на столі, будеш у людей на чолі» — свідчить українське прислів’я.
Гостю в Україні пропонують найзручніше місце, пригощають якнайкращою їжею. Зустрічають
гостей хлібом-сіллю. Якщо тобі відомо, що любить твій гість, ти можеш
приготувати його улюблену страву. Саме так робили гостинні господарі в усі
часи.
Як приймати гостей?
·
Запрошувати в гості можна письмово або усно, при особистій
зустрічі або по телефону.
·
Не можна запрошувати в гості через третю особу, а також у
присутності людей, яких не запрошують.
·
У письмовому запрошенні вказують мету, час, місце
зустрічі. На письмові запрошення прийнято відповідати негайно, прийнято його чи
ні.
·
Господарі повинні
бути гостинними завжди. Для прийому гостей слід продумати те, щоб домашні тварини
не заважали запрошеним. (Як би ви не любили свого вихованця, пам’ятаєте, що є
люди, які страждають на алергію.)
·
Гостинні господарі не розповідатимуть гостям про свої
невдачі або хвороби.
·
Господар і господиня повинні зустрічати перших гостей
разом. Далі гостей приймає чоловік, а дружина займає вже прибулих.
·
Спочатку вітаються жінки; гість — чоловік із господинею;
потім із господарем. Господар допомагає гостям роздягтися і допомагає дамі,
запрошуючи її до вітальні.
·
Капці гостям пропонують, але гості можуть не скористатися
ними (якщо на жінці красива вечірня сукня, вона приносить із собою туфлі до
неї).
·
При вітанні чоловіки встають, жінки простягають руку
сидячи. (Жінка повинна встати, якщо гість, що увійшов, значно старший за неї.)
·
У компанії не можна розмовляти пошепки.
·
Якщо після
призначеного часу пройшло 15 хвилин, господиня запрошує гостей до столу, нікого
не чекаючи.
·
Почесним вважається місце на чолі столу. Господарі за
столом повинні сидіти в різних кінцях столу. Запрошене подружжя сидить поряд
(чоловік зліва від дружини).
·
Гості сідають після того, як господиня зайняла своє
місце.
·
Господарі, а потім
і гості кладуть серветку на коліна (не за комір). Вона повинна бути складена навпіл
складкою до вас. Після їжі серветку кладуть праворуч від столових приборів.
·
Починають їсти,
коли пригощання подане всім гостям і господиня наповнила свою тарілку.
·
Лікті у людини, що
сидить за столом, повинні бути притиснуті до тіла.
·
Птицю їдять
виделкою і ножем.
·
До рибних страв подають особливий ніж — тупий, схожий на
лопатку. Якщо рибного ножа немає, можна скористатися двома виделками. Рибну
кістку, якщо вона потрапила в рот, акуратно спльовують на виделку, а потім
кладуть на край тарілки.
·
Хліб беруть рукою і кладуть на спеціальну тарілочку.
·
Суп їдять
безшумно, не втягуючи його в себе зі свистом. Край тарілки злегка нахиляють від
себе. Можна не нахиляти тарілку і залишити трохи супу.
·
Під час їжі не плямкайте, не дуйте, не розмовляйте з
набитим ротом.
·
Господарі не
повинні примушувати гостей пити і їсти.
·
М’ясо відрізуйте
невеликими шматочками. Коли з’їсте один шматок, відріжте наступний. Не
нарізуйте на шматочки всю порцію відразу: від цього тарілка виглядатиме
неохайно, а їжа швидко вихолоне.
·
Рибу, сирники, котлету, холодець, яєчню ножем різати не
треба — їх легко розламати виделкою.
·
Коли користуєтеся
ножем, тримаєте його в правій руці, а виделку — в лівій. Не перекладайте їх із руки
у руку, поки не з’їсте всю страву.
·
Якщо потрібно що-небудь дістати, не тягніться через весь
стіл, а ввічливо попросіть передати.
·
Зі спільного блюда беріть крайній шматок, не вибираючи.
Адже взявши шматок трохи кращий, ви залишаєте сусідові шматок гірший, а це
неввічливо.
·
Не їжте з ножа —
це непривабливо і небезпечно.
·
Гарнір — овочі, картоплю, макарони — набирайте на виделку
за допомогою скориночки хліба.
·
підбирайте хлібом залишки соусу з тарілки. Не допивайте
прямо з блюдця сік від фруктів.
·
Не сидіть до столу боком або поклавши ногу на ногу — це
незручно і неввічливо.
·
Не їжте ложкою те, що чудово можна їсти виделкою.
·
За їжею не читайте
— це не тільки неввічливо у ставленні до оточення, але й шкідливо.
·
Чай (каву)
прийнято не доливати на 0,5—1 сантиметр від краю чашки. На блюдці кладуть чайну
ложку.
·
Коли п’ють чай (каву), ложку не залишають у чашці.
·
Якщо хто-небудь попросив вас передати ніж, давати його
слід ручкою вперед.
·
При невеликих
перервах в їжі виделка і ніж кладуться вістрями на кінець тарілки, а ручками на
стіл. Знаком, що ви завершили їжу,служить те, що ви поклали ніж і виделку на
тарілку паралельно: ніж — вістрям уліво, виделку — вгору опуклою частиною.
Сервірування столу.
·
На стіл, покритий
скатертиною, у центрі ставлять вази з фруктами і квітами.
·
Під кожну тарілку кладуть серветку, складену рівним
чотирикутником і ще пропрасовану трикутником: один кут підкладається під тарілку,
а інший спускається зі столу.
·
З лівого боку кожної тарілки ставлять маленькі тарілочки
з хлібом. На цю ж тарілочку кладуть і пиріжки, що подаються до супу.
·
Відстань між
тарілками — близько 70 сантиметрів. Потім кладуть столові прибори і ставлять
скляний або кришталевий посуд для напоїв.
·
З правого боку тарілки кладуться ножі - лезом до тарілки,
виделки кладуться зліва - вістрям угору.
·
Посередині столу, між вазами, ставляться пляшки або глеки
з напоями.
·
Якщо сільниць
недостатньо для того, щоб поставити біля кожного прибору, то місце прибору зі
спеціями в центрі столу.
·
Подавати страви завжди слід із лівого боку, починаючи з
дам.
·
Бажано, щоб усі предмети були розташовані симетрично, це
надає сервіровці завершеного вигляду
Ви — гість.
·
Якщо ви отримали запрошення, але не зможете ним
скористатися, краще повідомити про це відразу.
·
Якщо ви дали згоду, але раптом з’ясовується, що термінові
справи не дозволять вам прийти, негайно повідомте про це господарів.
·
Якщо людину чекають у гості, а вона не прийшла і нічого
не повідомила — це грубе порушення правил етикету.
·
Якщо вас запрошують у гості, не питайте: «А хто ще
буде?».
·
Якщо у вас з’явилася можливість стати нежданим гостем, не
слід користуватися цією можливістю, попередьте господарів.
·
У гості не можна спізнюватися, не можна зловживати
гостинністю.
·
Якщо ви в гостях щось розбили або зіпсували, необхідно
найближчим часом купити таку ж річ взамін і вибачитися.
·
Не пізніше ніж
через день після візиту в гості запрошений повинен подзвонити господарям і
висловити подяку.
Як дарувати і приймати подарунки?
(с. 175 підручника.)
Поясніть українські прислів’я: «Давайте їсти гостинець, щоб наш гість не
постарів», «Дарованому коневі в зуби не заглядають», «З чужої сумки хліба не
жаліють», «Вола дарують без ярма».
Правила, яких слід дотримуватися, вибираючи квіти як
подарунок.
·
Квіти повинні бути
свіжими.
·
Квіти із сильним запахом (конвалії, бузок, лілії) слід
дарувати в тому випадку, якщо ви знаєте, що їх люблять у будинку і вони не
завдадуть клопоту господарям.
·
Зазвичай квіти дарували без обгортувального паперу, але
це правило не поширюється на букети, де обгортувальний папір — елемент оформлення.
·
Якщо ви вважаєте за краще дарувати квіти в горщику,
попередьте про це господаря, оскільки така квітка потребує догляду.
·
Слід стежити, щоб число квітів у букеті було непарним.
·
Квіти здавна
служать символами почуттів однієї людини до іншої.
·
Якщо господині будинку піднесли квіти, то вона повинна
відразу ж зайнятися ними: поставити у вазу і внести до кімнати. При цьому
потрібно подякувати за букет, похвалити його. Покласти букет на столик і забути
про нього навіть на декілька хвилин — неввічливо.
Д/З. Прочитати п.3-4, с. 174-179. Виконайте
в робочому зошиті завдання з теми «Що таке етикет особливих випадків?» (у
групах вайбера)
13.04.2020 – 17.04.2020
Тема. Що таке етикет особливих випадків (урок 30)
«Виховані люди поважають людську особистість, а тому завжди поблажливі, м’які, увічливі, поступливі» (А. Чехов,
російський письменник).
«Невелика доза ввічливості робить життя приємним,більша — облагороджує його» (К. Боуві).
«Невелика доза ввічливості робить життя приємним,більша — облагороджує його» (К. Боуві).
1. Якою повинна бути
поведінка під час урочистостей?с. 170-171
• Чи є пунктуальність одним із таких правил? (Так.)
• Що означає «бути пунктуальним»? (Бути точним у часі.)
• Чи варто продумувати одяг, перш ніж відвідати свято? (Звичайно,навіть дуже потрібно.)
• Чому? (Різні святкові заходи вимагають неоднакового одягу (парадного, карнавального, просто святкового.)
Пунктуальний — точний у часі.
• Чи є пунктуальність одним із таких правил? (Так.)
• Що означає «бути пунктуальним»? (Бути точним у часі.)
• Чи варто продумувати одяг, перш ніж відвідати свято? (Звичайно,навіть дуже потрібно.)
• Чому? (Різні святкові заходи вимагають неоднакового одягу (парадного, карнавального, просто святкового.)
Пунктуальний — точний у часі.
2. Танцювальний
етикет.
Види танців: народні, класичні, бальні, естрадно-спортивні,
сучасні.
Чи можна плутати бальні танці і балет? (Ні. Бальні танці — це вид хореографічного мистецтва, а балет — вид театрального мистецтва, який ґрунтується на класичному танці, музиці, пантомімі.)
Бал — танцювальний вечір
Чи можна плутати бальні танці і балет? (Ні. Бальні танці — це вид хореографічного мистецтва, а балет — вид театрального мистецтва, який ґрунтується на класичному танці, музиці, пантомімі.)
Бал — танцювальний вечір
Певні правила на танцювальному вечорі (прочитати з.4, с.171)
3. Правила поведінки в
театрі, кінотеатрі й на концерті:
• Вирушаючи до театру, хлопчик надягає темний костюм, дівчинка — вихідну сукню. Спізнюватися до театру не можна. Прийнято приходити за 15-20 хвилин до першого дзвінка.
• Ввійшовши, хлопчик випереджає свою супутницю і подає контролерові квитки.
• Хлопчик знімає головний убір, зайшовши до будівлі театру, а виходячи, надягає його лише у дверях. Пальто в гардеробі спочатку знімає хлопчик, а потім допомагає зняти пальто супутниці, залишаючи
жетон у себе. Одягаючись, він також спочатку вдягається сам, після чого подає пальто дівчинці. Якщо ваші місця посередині ряду — заходити потрібно після першого дзвінка, а якщо скраю — після другого.
• Проходити на своє місце слід спиною до сцени і лицем до тих, хто сидить, не змушуючи їх підніматися.
• Не проштовхуйтеся між людей, якщо вам необхідно пройти.
• Хлопчик проходить до свого місця першим і залишає для дівчинки краще місце.
• Коли піднімається завіса, розмови слід припинити. Мобільні телефони в театрі вимикають до початку спектаклю.
• Якщо ви запізнилися, вас можуть пропустити на балкон або ж у партер. Але в разі запізнення в залі непристойно шукати своє місце, слід стати недалеко від виходу або ж сісти на найближче вільне місце. Своє місце можна буде зайняти лише в антракті.
• Якщо ви зустріли в театрі знайомих, вітайте їх простим кивком.
• Непристойно під час спектаклю або кіносеансу розмовляти, їсти, шарудіти папірцями, розгортаючи цукерки.
• Застудженій людині краще відмовитися від відвідин театру або ж удома прийняти пігулку від кашлю й узяти ліки із собою.
• Розмовляти під час спектаклю не можна. Поговорити можна під час антракту.
• Подбайте про тих, хто сидить за вами, не сидіть зі схиленими одне до одного головами.
• Під час спектаклю виходити із зали не можна. Не поспішайте до гардероба. Додивіться спектакль до кінця.
• Аплодисменти — наш обов’язок перед акторами. У кінці спектаклю всі глядачі встають і дякують артистам оплесками. Аплодувати слід: а) після закінчення кожної дії спектаклю;
б) іноді — під час виходу на сцену відомого актора;
в) не переривають оплесками симфонічні твори, не аплодують у паузах між частинами музичного твору;
г) диригентові аплодують при виході до оркестру і в кінці твору (коли він повертається обличчям до зали);
д) не прийнято ритмічно аплодувати на концертах класичної музики;
е) квіти на сцену не кидають.
• На концертах слід утримуватися від того, щоб підспівувати артистам або підсвистувати оркестру, відбивати такт ногами або диригувати.
* Після закінчення спектаклю першим устає хлопчик і затримується в проході для того, щоб дівчинка вийшла разом із ним.
• У залі кінотеатру діють ті ж правила поведінки, що і в театрі. Крім того, не слід голосно розповідати своїм супутникам про те, «що зараз буде».
• Вирушаючи до театру, хлопчик надягає темний костюм, дівчинка — вихідну сукню. Спізнюватися до театру не можна. Прийнято приходити за 15-20 хвилин до першого дзвінка.
• Ввійшовши, хлопчик випереджає свою супутницю і подає контролерові квитки.
• Хлопчик знімає головний убір, зайшовши до будівлі театру, а виходячи, надягає його лише у дверях. Пальто в гардеробі спочатку знімає хлопчик, а потім допомагає зняти пальто супутниці, залишаючи
жетон у себе. Одягаючись, він також спочатку вдягається сам, після чого подає пальто дівчинці. Якщо ваші місця посередині ряду — заходити потрібно після першого дзвінка, а якщо скраю — після другого.
• Проходити на своє місце слід спиною до сцени і лицем до тих, хто сидить, не змушуючи їх підніматися.
• Не проштовхуйтеся між людей, якщо вам необхідно пройти.
• Хлопчик проходить до свого місця першим і залишає для дівчинки краще місце.
• Коли піднімається завіса, розмови слід припинити. Мобільні телефони в театрі вимикають до початку спектаклю.
• Якщо ви запізнилися, вас можуть пропустити на балкон або ж у партер. Але в разі запізнення в залі непристойно шукати своє місце, слід стати недалеко від виходу або ж сісти на найближче вільне місце. Своє місце можна буде зайняти лише в антракті.
• Якщо ви зустріли в театрі знайомих, вітайте їх простим кивком.
• Непристойно під час спектаклю або кіносеансу розмовляти, їсти, шарудіти папірцями, розгортаючи цукерки.
• Застудженій людині краще відмовитися від відвідин театру або ж удома прийняти пігулку від кашлю й узяти ліки із собою.
• Розмовляти під час спектаклю не можна. Поговорити можна під час антракту.
• Подбайте про тих, хто сидить за вами, не сидіть зі схиленими одне до одного головами.
• Під час спектаклю виходити із зали не можна. Не поспішайте до гардероба. Додивіться спектакль до кінця.
• Аплодисменти — наш обов’язок перед акторами. У кінці спектаклю всі глядачі встають і дякують артистам оплесками. Аплодувати слід: а) після закінчення кожної дії спектаклю;
б) іноді — під час виходу на сцену відомого актора;
в) не переривають оплесками симфонічні твори, не аплодують у паузах між частинами музичного твору;
г) диригентові аплодують при виході до оркестру і в кінці твору (коли він повертається обличчям до зали);
д) не прийнято ритмічно аплодувати на концертах класичної музики;
е) квіти на сцену не кидають.
• На концертах слід утримуватися від того, щоб підспівувати артистам або підсвистувати оркестру, відбивати такт ногами або диригувати.
* Після закінчення спектаклю першим устає хлопчик і затримується в проході для того, щоб дівчинка вийшла разом із ним.
• У залі кінотеатру діють ті ж правила поведінки, що і в театрі. Крім того, не слід голосно розповідати своїм супутникам про те, «що зараз буде».
Прочитати текст «Про що треба пам’ятати, відвідуючи
громадські місця?» (с. 172)
4. Правила поведінки в
бібліотеці.
• Перед входом до великої бібліотеки, де працюють читальні зали, здають верхній одяг у гардероб, а речі (книжки, журнали, газети) - у камеру схову.
• У бібліотеці не можна відволікати читачів.
• Поводьтеся з книгами акуратно, стежте, щоб руки були сухими й чистими.
• Категорично забороняється робити позначки на полях книги, загинати краї сторінок (для цього існують закладки), не можна переламувати книгу, оскільки вона може від цього розсипатися.
• Перед входом до великої бібліотеки, де працюють читальні зали, здають верхній одяг у гардероб, а речі (книжки, журнали, газети) - у камеру схову.
• У бібліотеці не можна відволікати читачів.
• Поводьтеся з книгами акуратно, стежте, щоб руки були сухими й чистими.
• Категорично забороняється робити позначки на полях книги, загинати краї сторінок (для цього існують закладки), не можна переламувати книгу, оскільки вона може від цього розсипатися.
Часто в бібліотеках, виставкових залах, музеях
проходять презентації.
Презентація — офіційне представлення чого-небудь нового, такого, що тільки-но з’явилося.
Часто презентації відбуваються у музеях, виставкових павільйонах, книжкових магазинах. Існують правила поведінки і в цих громадських місцях.
Презентація — офіційне представлення чого-небудь нового, такого, що тільки-но з’явилося.
Часто презентації відбуваються у музеях, виставкових павільйонах, книжкових магазинах. Існують правила поведінки і в цих громадських місцях.
5. Правила поведінки на
вернісажі, в музеї.
Вернісаж — відкриття виставки картин або скульптур.
Відвідини музею — занурення в іншу епоху, інший світ.
Музей або виставка, як і театр, теж зазвичай починаються з вішалки — цього разу в найпрямішому сенсі слова. У гардеробі прийнято залишати не тільки одяг і головні убори, але й сумки, пакети — усе, що заважатиме вам і турбуватиме музейних працівників: раптом ви ненавмисно пошкодите експонат. Якщо ви прийшли на вернісаж (тобто відкриття виставки), то постарайтеся утримуватися від гучних оцінок (тим більше — порівняльних або відверто негативних) у присутності автора і його знайомих:
як правило, на вернісажі багато людей, яких запросив автор. Гучні зауваження допустимі тільки в тому випадку, якщо вони містять схвалення. Усі експонати не можна чіпати руками.
Вернісаж — відкриття виставки картин або скульптур.
Відвідини музею — занурення в іншу епоху, інший світ.
Музей або виставка, як і театр, теж зазвичай починаються з вішалки — цього разу в найпрямішому сенсі слова. У гардеробі прийнято залишати не тільки одяг і головні убори, але й сумки, пакети — усе, що заважатиме вам і турбуватиме музейних працівників: раптом ви ненавмисно пошкодите експонат. Якщо ви прийшли на вернісаж (тобто відкриття виставки), то постарайтеся утримуватися від гучних оцінок (тим більше — порівняльних або відверто негативних) у присутності автора і його знайомих:
як правило, на вернісажі багато людей, яких запросив автор. Гучні зауваження допустимі тільки в тому випадку, якщо вони містять схвалення. Усі експонати не можна чіпати руками.
Д/з. Прочитати параграф 30 (п.1-2), с. 169-173
Запишіть у зошиті по 5—7 правил: танцювального етикету; поведінки в театрі, кінотеатрі, на концерті; поведінки в музеї, на виставці, у бібліотеці.
Запишіть у зошиті по 5—7 правил: танцювального етикету; поведінки в театрі, кінотеатрі, на концерті; поведінки в музеї, на виставці, у бібліотеці.
Тема:
Як треба поводитися у дні смутку і печалі (урок 29)
«Не будь байдужим до чужого горя»
«Копай усередині себе криницю життєдайної води» (народна
мудрість)
1. Що потрібно пам’ятати, відвідуючи
хворого, п.1,
с.162-163
Такт
— почуття міри, яке
підказує розуміння або оцінку явищ життя.
Тактовний — той, хто має почуття міри, такту. Делікатний, увічливий.
Тактовний — той, хто має почуття міри, такту. Делікатний, увічливий.
Дуже важливо регулювати свою поведінку
у зв’язку з хворобою людини. Етикет
рекомендує:
— особливо не говорити про свої хвороби;
— при незначній застуді не слід вимагати від близьких надмірно
дбайливого і поблажливого ставлення до себе;
— не слід надмірно розпитувати людину про здоров’я (вона сама скаже те, що вважає за потрібне);
— не слід розмову з літньою людиною починати з питання: «Як ви себе почуваєте?», якщо до вашої зустрічі вона не була хворою.
— особливо не говорити про свої хвороби;
— при незначній застуді не слід вимагати від близьких надмірно
дбайливого і поблажливого ставлення до себе;
— не слід надмірно розпитувати людину про здоров’я (вона сама скаже те, що вважає за потрібне);
— не слід розмову з літньою людиною починати з питання: «Як ви себе почуваєте?», якщо до вашої зустрічі вона не була хворою.
Правила, які
треба знати, коли відвідувати хворого
• Обов’язково заздалегідь подзвоніть
йому по телефону і запитайте його батьків, чи можна відвідати їх сина чи дочку.
• Слід дізнатися, чи хоче однокласник, щоб до нього прийшли відвідати або ж достатньо поговорити з ним по телефону.
• Телефонна розмова з хворим товаришем не повинна бути довгою.
• Слід дізнатися, чи хоче однокласник, щоб до нього прийшли відвідати або ж достатньо поговорити з ним по телефону.
• Телефонна розмова з хворим товаришем не повинна бути довгою.
Доречно під час розмови сказати про
те, що всі з нетерпінням чекають його одужання, і побажати швидше видужати.
Прочитайте розповідь Ярослава Стельмаха «Нахаба», с.166-168 - Що неправильно зробили друзі?
Прочитайте розповідь Ярослава Стельмаха «Нахаба», с.166-168 - Що неправильно зробили друзі?
Кілька правил поведінки для дітей на випадок хвороби їх рідних.
• Рідні люди дуже потребують уваги, співчуття.
• Якщо хворіє хтось із рідних, намагайтеся не шуміти, не кричати,
не бігати, адже це дратує хворих людей.
• Прагніть виявити якомога більше уваги, ласки, співчуття.
• Візьміть частину домашніх обов’язків на себе.
• Не вмикайте голосно телевізор, магнітофон, комп’ютер.
• Рідні люди дуже потребують уваги, співчуття.
• Якщо хворіє хтось із рідних, намагайтеся не шуміти, не кричати,
не бігати, адже це дратує хворих людей.
• Прагніть виявити якомога більше уваги, ласки, співчуття.
• Візьміть частину домашніх обов’язків на себе.
• Не вмикайте голосно телевізор, магнітофон, комп’ютер.
2. Якими є основні правила траурного
етикету
Найбільшим горем, яке випадає на долю
людини, є смерть
близьких. Ми тужимо за померлими, переживаємо біль, відчуваємо порожнечу від
утрати. У ці дні скорботи ми дотримуємося правил траурного етикету. Смерть
людини супроводжується певним ритуалом.
Ритуал — сукупність обрядів, які супроводжують яку-небудь церемонію.
Ритуал — сукупність обрядів, які супроводжують яку-небудь церемонію.
Правила етичної поведінки під час траура:
• Під час траурних днів слід уважно, чуйно ставитися до людей, яких
спіткало горе.
• Вихована людина повинна вміти висловити співчуття відповідними
словами, підтримати увагою, запропонувати допомогу.
• Під час скорботи сім’я відмовляється від розваг, одяг повинен бути
траурним (чорного або темного кольору). *За традицією в будинку померлого затемняють вікна, завішують дзеркала.
• Після поховання родичі і близькі збираються на ритуальний обід,
під час якого згадують померлого добрим словом, залишаючи за поминальним столом одне місце вільним: запалюють свічку і ставлять
фотографію померлого.
• За християнським звичаєм, ритуальні обіди проводять також на 9, 40-й день після смерті і на роковини.
• Слід шанобливо ставитися до місць поховання: не смітити там, не обривати квіти, не бігати, не кричати.
Померлих обов’язково поминають після Великодня. Цей день настає в понеділок, через тиждень після Великодня.
• Під час траурних днів слід уважно, чуйно ставитися до людей, яких
спіткало горе.
• Вихована людина повинна вміти висловити співчуття відповідними
словами, підтримати увагою, запропонувати допомогу.
• Під час скорботи сім’я відмовляється від розваг, одяг повинен бути
траурним (чорного або темного кольору). *За традицією в будинку померлого затемняють вікна, завішують дзеркала.
• Після поховання родичі і близькі збираються на ритуальний обід,
під час якого згадують померлого добрим словом, залишаючи за поминальним столом одне місце вільним: запалюють свічку і ставлять
фотографію померлого.
• За християнським звичаєм, ритуальні обіди проводять також на 9, 40-й день після смерті і на роковини.
• Слід шанобливо ставитися до місць поховання: не смітити там, не обривати квіти, не бігати, не кричати.
Померлих обов’язково поминають після Великодня. Цей день настає в понеділок, через тиждень після Великодня.
У народі завжди з повагою ставилися до
тих, хто віддав своє життя в ім’я іншої. Особлива пошана належить людям,
загиблим у Великій
Вітчизняній війні. 9 травня, у День Перемоги, покладають квіти до
обелісків і могил. Це дань пам’яті загиблих.
Прочитайте в підручнику (з. 5,с. 164—165)
уривок із книги О. Воропая «Звичаї нашого народу». В уривку розповідається про
поминальний тиждень.
3.Як висловити співчуття та втішити
Прочитайте в підручнику п.3, с.165 і запам’ятайте словесні формули мовного
етикету, які використовують для того, щоб висловити співчуття людям,
що втратили близьку людину.
Прочитайте в підручнику п.3, с.165 і запам’ятайте словесні формули мовного
етикету, які використовують для того, щоб висловити співчуття людям,
що втратили близьку людину.
Д/з: прочитати урок 29, запам’ятати визначення
і словесні формули мовного етикету, щоб висловити співчуття.
Виконайте письмове завдання з теми «Як треба поводитися у дні смутку та печалі».(у групі вайбера)
06.04.2020 – 10.04.2020Виконайте письмове завдання з теми «Як треба поводитися у дні смутку та печалі».(у групі вайбера)
Тема: Коли одяг не тільки
особиста справа. Український національний одяг. (урок 28)
1. Прочитати п.4. Коли одяг не тільки особиста справа,
с.157.
- Чому школярі повинні носити
шкільну форму?
- Назвіть професії, де
використання спеціального одягу є обов’язковим. Чим це можна пояснити?
2. Український національний одяг.
Говорячи про одяг, ми не повинні
забувати про те, що кожен народ, який живе на землі, має свої традиції, обряди,
свої національні костюми. Національний костюм – це не просто одяг, це втілення
історії і душі народу, його традицій і звичаїв. Є свій національний одяг і в
нашого народу.
Основою чоловічого
одягу є сорочка, зшита з конопляного або лляного полотна, і вовняні або суконні
штани. Широкі штани називалися шароварами. Верхнім платтям як для чоловіків,
так і для жінок служили прямі кожухи і свити з дуже вузькими стоячими
комірами, що не закривали
навіть шиї.
Свита — верхній вузький прямий одяг із товстого, саморобного сукна: у жінок — завжди білого, у чоловіків — сірого або чорного кольору.
Кожух — верхній одяг з овечої шкури.
Кожухи і свити кроїлися різної довжини, і найдовші з них були трохи нижчі за коліна.
Основу українського жіночого костюма становить сорочка, кошуля.
Вона довша від чоловічої і складається з двох частин — нижня частина
шиється з грубішої матерії.
Зустрічаються в українців цілісні сорочки (додiльнi) — саме вони
вважаються в жінок святковими. Сорочки шилися з комірами і без них.
Останній тип сорочки — найбільш давній, комір такої сорочки зазвичай
збирався в дрібні складки й іноді обшивався зверху. Сорочка з коміром
називається польською. У східних регіонах України носили сорочки
без коміра, в західних — з коміром, частіше — відкладним. Прикметна
особливість української жіночої сорочки — прикрашати поділ вишивкою, оскільки його було видно з-під верхнього одягу. Так само прикрашалися і рукави сорочки, особливо в місцях з’єднання рукава з плечем.
Широкі рукави сорочки закінчувалися манжетом на зап’ясті. Згідно зі
старовинним звичаєм, дівчата до п’ятнадцятирічного віку носили тільки
підперезану сорочку; носіння поясного одягу пов’язувалося із заміжжям.
Святкове вбрання у велику клітинку — плахта — шили з тканини синього, зеленого, червоного кольору. Плахту як святковий одяг виготовляли
з тканини клітчастого орнаменту; її вручну вишивали вовняними або
шовковими нитками. Відомі плахти, шиті з шовкової матерії або із золотої і срібної парчі.
Плахта — жіночий одяг типу спідниці в Україні.
Обов’язковою частиною будь-якого одягу в українців був пояс. У міфології східних слов’ян він відіграв роль оберега.
Чоловічі головні убори українців дуже різноманітні за формою, матеріалом і назвами: висока шапка з овечої шкури (кучма), зимова шапка з подовженими навушниками (малахай), капелюх із повсті і соломи (бриль.)
Жіночі головні убори різноманітні за конструкцією, але їх об’єднує
одна відмінність від дівочих — вони повинні повністю покривати голову, не залишаючи відкритим волосся. З’явитися в громадському місці
(особливо в церкві) з непокритою голову вважалося великою ганьбою
для слов’янської жінки. Одним із найпоширеніших головних уборів заміжніх жінок була і залишається чотирикутна хустка. Вона походить від
головного покривала (намiтка, перемiтка, серпанок) — довгого рушника,
який зав’язували ззаду, опускаючи кінці вздовж спини. Такий головний
убір зберігся як національний у західних районах України.
Очіпок — головний убір заміжньої жінки.
Спрощений варіант головного убору українських жінок — м’яка легка шапочка (очіпок), яка зав’язувалася шнурком, протягнутим крізь підшивку. Святкові очіпки шили із золотої або срібної парчі.
Вінок — головний убір незаміжньої дівчини. Українські вінки
плели зі штучних і живих квітів, прикрашали стрічками. Разом із вінком були відомі й інші: металевий дріт із підвісками, стрічка, хустка, шматок срібної або золотої парчі, картонний круг. Усі вони — круглої або напівкруглої форми. Дівочі головні убори не закривали голову і косу, яка була основною зачіскою української дівчини.
Взуття українців — як чоловіче, так і жіноче — виготовлялося зі шкіри, яку спочатку не шили, а закладали складками, морщили, прив’язуючи до ніг довгим мотузком. Шкіряне взуття з високими халявами (чоботи) шилося без каблуків. Іноді каблук замінювала невелика залізна підкова на п’яті. Ще в середині XIX ст. переважав особливий вигляд чобіт, так звані виворотні, підметка пришивалася до чобота зсередини (пiд завидь), після чого весь чобіт змочували водою і вивертали.
Обрядова символіка костюма — ознака, яка відображає духовні традиції народу, його світогляд і звичаєві норми. Переважно обрядовими символами були окремі компоненти костюма: хустка або рушник під час сватання, хрестильні пелюшки (крижмо) під час пологів, біла (або чорна) хустка на похоронах. Вони повинні були захистити людину від злих сил, принести добробут, здоров’я, любов.
3. Роль вишивки в українському національному костюмі.
навіть шиї.
Свита — верхній вузький прямий одяг із товстого, саморобного сукна: у жінок — завжди білого, у чоловіків — сірого або чорного кольору.
Кожух — верхній одяг з овечої шкури.
Кожухи і свити кроїлися різної довжини, і найдовші з них були трохи нижчі за коліна.
Основу українського жіночого костюма становить сорочка, кошуля.
Вона довша від чоловічої і складається з двох частин — нижня частина
шиється з грубішої матерії.
Зустрічаються в українців цілісні сорочки (додiльнi) — саме вони
вважаються в жінок святковими. Сорочки шилися з комірами і без них.
Останній тип сорочки — найбільш давній, комір такої сорочки зазвичай
збирався в дрібні складки й іноді обшивався зверху. Сорочка з коміром
називається польською. У східних регіонах України носили сорочки
без коміра, в західних — з коміром, частіше — відкладним. Прикметна
особливість української жіночої сорочки — прикрашати поділ вишивкою, оскільки його було видно з-під верхнього одягу. Так само прикрашалися і рукави сорочки, особливо в місцях з’єднання рукава з плечем.
Широкі рукави сорочки закінчувалися манжетом на зап’ясті. Згідно зі
старовинним звичаєм, дівчата до п’ятнадцятирічного віку носили тільки
підперезану сорочку; носіння поясного одягу пов’язувалося із заміжжям.
Святкове вбрання у велику клітинку — плахта — шили з тканини синього, зеленого, червоного кольору. Плахту як святковий одяг виготовляли
з тканини клітчастого орнаменту; її вручну вишивали вовняними або
шовковими нитками. Відомі плахти, шиті з шовкової матерії або із золотої і срібної парчі.
Плахта — жіночий одяг типу спідниці в Україні.
Обов’язковою частиною будь-якого одягу в українців був пояс. У міфології східних слов’ян він відіграв роль оберега.
Чоловічі головні убори українців дуже різноманітні за формою, матеріалом і назвами: висока шапка з овечої шкури (кучма), зимова шапка з подовженими навушниками (малахай), капелюх із повсті і соломи (бриль.)
Жіночі головні убори різноманітні за конструкцією, але їх об’єднує
одна відмінність від дівочих — вони повинні повністю покривати голову, не залишаючи відкритим волосся. З’явитися в громадському місці
(особливо в церкві) з непокритою голову вважалося великою ганьбою
для слов’янської жінки. Одним із найпоширеніших головних уборів заміжніх жінок була і залишається чотирикутна хустка. Вона походить від
головного покривала (намiтка, перемiтка, серпанок) — довгого рушника,
який зав’язували ззаду, опускаючи кінці вздовж спини. Такий головний
убір зберігся як національний у західних районах України.
Очіпок — головний убір заміжньої жінки.
Спрощений варіант головного убору українських жінок — м’яка легка шапочка (очіпок), яка зав’язувалася шнурком, протягнутим крізь підшивку. Святкові очіпки шили із золотої або срібної парчі.
Вінок — головний убір незаміжньої дівчини. Українські вінки
плели зі штучних і живих квітів, прикрашали стрічками. Разом із вінком були відомі й інші: металевий дріт із підвісками, стрічка, хустка, шматок срібної або золотої парчі, картонний круг. Усі вони — круглої або напівкруглої форми. Дівочі головні убори не закривали голову і косу, яка була основною зачіскою української дівчини.
Взуття українців — як чоловіче, так і жіноче — виготовлялося зі шкіри, яку спочатку не шили, а закладали складками, морщили, прив’язуючи до ніг довгим мотузком. Шкіряне взуття з високими халявами (чоботи) шилося без каблуків. Іноді каблук замінювала невелика залізна підкова на п’яті. Ще в середині XIX ст. переважав особливий вигляд чобіт, так звані виворотні, підметка пришивалася до чобота зсередини (пiд завидь), після чого весь чобіт змочували водою і вивертали.
Обрядова символіка костюма — ознака, яка відображає духовні традиції народу, його світогляд і звичаєві норми. Переважно обрядовими символами були окремі компоненти костюма: хустка або рушник під час сватання, хрестильні пелюшки (крижмо) під час пологів, біла (або чорна) хустка на похоронах. Вони повинні були захистити людину від злих сил, принести добробут, здоров’я, любов.
3. Роль вишивки в українському національному костюмі.
Предметом народного мистецтва завжди вважалася українська
вишивка. Вона широко використовувалася в народному костюмі і в побуті. Вишивка
українського костюма багата і різноманітна.
Нею прикрашали жіночі і чоловічі сорочки, верхній одяг, головні убори. Мотиви орнаментів, композиції, кольори передавалися з покоління в покоління, стаючи традиційними. Орнаментальні мотиви були геометричними (ромби, розетки, зірки), рослинними. Популярною була ви-
шивка гладдю. Цей мотив характерний як для рушників, так і для килимоткацтва, поширеного в Україні повсюдно.
Вишивкою в Україні займалися виключно жінки. Для цієї роботи використовувався кожен зручний момент: посиденьки, на які дівчата збиралися довгими осінніми і зимовими вечорами, години відпочинку від польових робіт.
Нею прикрашали жіночі і чоловічі сорочки, верхній одяг, головні убори. Мотиви орнаментів, композиції, кольори передавалися з покоління в покоління, стаючи традиційними. Орнаментальні мотиви були геометричними (ромби, розетки, зірки), рослинними. Популярною була ви-
шивка гладдю. Цей мотив характерний як для рушників, так і для килимоткацтва, поширеного в Україні повсюдно.
Вишивкою в Україні займалися виключно жінки. Для цієї роботи використовувався кожен зручний момент: посиденьки, на які дівчата збиралися довгими осінніми і зимовими вечорами, години відпочинку від польових робіт.
Одяг був своєрідною характеристикою вміння дівчини, її
працьовитості. В
одній із народних пісень сестра радить братові вибирати наречену, яка має ту
перевагу, що вона «вмiє шити-вишивати i гарних пісень співати».
Жіночий одяг прикрашався надзвичайно красиво. Цвітаста плахта, вишита ретельно підібраними ніжними тонами, яскравий корсет, шовковий фартух, барвисто вишита сорочка — у такому одязі дівчина ви-глядала дуже красиво, нагадуючи букет живих квітів. Звичайно, не всі дівчата в той час мали одяг із тонкого полотна; бідні одягалися в сорочки з грубого полотна, але багатством оздоби їхній одяг не поступався одягу багатших.
4. Домашнє завдання
Прочитайте в підручнику уривок із книги В. Скуратівського «Бере-
гиня» «Український віночок» і випишіть у зошит значення символіки
українського вінка. Написати твір на вибір «Моя майбутня професія», «Професія, яка мені подобається».
Жіночий одяг прикрашався надзвичайно красиво. Цвітаста плахта, вишита ретельно підібраними ніжними тонами, яскравий корсет, шовковий фартух, барвисто вишита сорочка — у такому одязі дівчина ви-глядала дуже красиво, нагадуючи букет живих квітів. Звичайно, не всі дівчата в той час мали одяг із тонкого полотна; бідні одягалися в сорочки з грубого полотна, але багатством оздоби їхній одяг не поступався одягу багатших.
4. Домашнє завдання
Прочитайте в підручнику уривок із книги В. Скуратівського «Бере-
гиня» «Український віночок» і випишіть у зошит значення символіки
українського вінка. Написати твір на вибір «Моя майбутня професія», «Професія, яка мені подобається».
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
30.03.2020 – 03.04.2020
Тема: Що означає бути вдягненим доречно (урок 27)
30.03.2020 – 03.04.2020
Тема: Що означає бути вдягненим доречно (урок 27)
«Добре вдягненою
людиною можна вважати людину, яка зважає на себе та інших»
(П’єр Карден)
«Зовнішність має
велике значення у житті людини; важко уявити собі брудну, неохайну людину, щоб
вона могла стежити за своїми вчинками» (А.Макаренко)
1. П.1.прочитати. виконана ти з.1,2 (усно)
2.
З.4
3.
П.2. прочитати «Що таке мода і стиль»
Мода – нетривале панування певного
самку в одязі та інших сферах життя.
Стиль - це напрям в одязі, мистецтві.
В одязі існують поняття
діловий стиль, спортивний стиль, класичний стиль. Стиль пов'язаний не тільки з
епохою, але й з тим, куди ви відправляєтеся.
Одяг у нашому житті
відіграє важливу роль. Він свідчить про культурний рівень людини, чим вона
займається, де проживає, одяг відображає індивідуальність, свідчить про смак.
Є певні вимоги до
одягу:
·
Одяг
повинен бути охайним;
• він повинен відповідати ситуації;
• у ньому все повинно гармонувати;
• він повинен відповідати віку;
• він повинен бути «до лиця», прикрашати людину;
• він повинен підкреслювати індивідуальність.
• він повинен відповідати ситуації;
• у ньому все повинно гармонувати;
• він повинен відповідати віку;
• він повинен бути «до лиця», прикрашати людину;
• він повинен підкреслювати індивідуальність.
Елегантною робить людину смак.
Над створенням одягу працюють художники-модельєри, дизайнери одягу, майстри в ательє і на швейних фабриках.
Над створенням одягу працюють художники-модельєри, дизайнери одягу, майстри в ательє і на швейних фабриках.
4. П.3 прочитати
Д/з: вивчити урок 27(1,2,3п.). письмове завдання у групах
вайберу кожного класу.
23.03.2020 – 27.03.2020
Тема: Що можна прочитати в погляді
«Виразний погляд правильно зроблений
рух тіла, цінуються іноді набагато більше за всі мови»
(Габріель Анрі Гайяр)
Невербальні (словесні) засоби спілкування:
Жести;Вираз очей;Міміка;Поза;Рухи тіла.
Їх вивчає наука кінетика.
Всі ці засоби є важливими при спілкуванні
Прочитайте п.1, с. 147-148
Потренуйте свій погляд
(нехай хтось із рідних допоможе вам), завдання 3,с.148
Завдання 4 – зробіть письмово
Пантоміма – давній вид театрального мистецтва, у якому думки й почуття виражаються засобами пластики, міміки і жестів.
Жест – характерний рух, що здійснюється руками, тілом.
Які бувають жести? (піднімання руки на уроці – «я хочу відповісти», віддання військовими честі…..)Наведіть ще приклади жестів, можна намалювати.
Прочитайте і запам’ятайте «Деякі правила «мови без слів»», с. 149
Поняття усмішка - доброзичлива, посмішка – глузлива
Д/з: опрацювати урок 26, с.146-151 + завдання письмове у групі кожного класу у вайбері.
гарно написано
ВідповістиВидалити