12 правил від
Ніка Вуйчича
Його формулу щастя можна вмістити у 12 правил, 12 порад, вистражданих за роки життя
1.
Не втрачай надію, вона перемагає смерть.
Раніше я турбувався, що у мене ніколи н буде дружини, що я ніколи-ніколи в житті не зможу мати дітей.
Але зараз у мене є дружина Канае і є два чудових сина. Старший, Кійоші, вже
вищий за мене. Раніше я переживав, що ніколи не зможу тримати за руку свою
дружину, що не зможу обійняти своїх дітей, коли їм буде погано. Але зараз Кійоші
обіймає мене. Він каже «дай п’ять» і вдаряє мене в плече. Зараз я розумію, щ о це не важливо, чи можу я
тримати за руку Канае, головне, щоб я завжди тримав її серце.
2.
Не виходить – спробуй знову. Роби все, що
можеш.
Одного разу я займався серфінгом на Гавайях. Всі на пляжі дивилися – людина
без рук, без ніг хоче кататися! Лежав
на дошці і люди мене штовхали на хвилю. Друзі поклали стопку рушників на дошку,
щоб я міг на них спертися і піднятися. Раз 15 я пробував встати. І у мене
нічого не виходило.
Але батьки вчили мене: щось не виходить, спробуй знову. Якщо щось не
виходить, е не означає, що ти невдаха.
Якщо оточуючі бачать твою невдачу, не принижуй себе. Нічого страшного, якщо ти щось
не можеш зробити. Нічого страшного, що ти не
володієш всім. Але ти хочеш до
цього прагнути. І я пробував знову і знову встати на дошку. І знаєте, коли я
нарешті встав я подумав: «О Боже, що ж мені тепер робити!?»
3.
Не обмежуй сам свою радість
Багато людей не радіють життю, просто тому, що вони його обмежують. Ви напевно
бачили ролик на YouTube, як я люблю жартувати в літаках. Іноді
прошу покласти мене на полицю для ручного багажу. А якось взяв костюм пілота у
свого друга, він працює в комерційній авіакомпанії, і зустрічав в цьому костюмі
пасажирів. Треба було бачити їхні обличчя!
Пам’ятайте, іноді обставини диктують вам, що у вас є, але це не повинно визначити радість
всередині вас. Не дозволяйте думці людей або якимось подіям принижувати вас.
4.
Не бійтеся важкої праці
Мені кажуть – ти з Австралії. Але й там не все вимощено золотом. Коли мої
батьки переїхали з Югославії, у них був тільки одяг. Тільки той, що був на них.
Вони працювали важко. І мені завжди говорили це робити.. мені не давали бути
«поганим» хлопчиком. Мені не давали гроші на іграшки. Мені доводилося їх
заробляти. Я пилососив будинок за два долари на тиждень. І дала був вільний
вирішувати, що робити з цими грошима – купувати іграшки або віддавати бідним.
5.
Будь вдячний за те, що у тебе є
Бути вдячним своїй сім’ї
– це тільки початок. Я дуже люблю свою
«ногу». Те, що у мене немає рук і ніг,
не означає, що я можу впадати в зневіру. Завдяки своїй маленькій нозі я можу
плавати, займатися дайвінгом. Я навіть
стрибав з парашутом.
Так, коли я ходив у школу і мене всі
дражнили, було дуже важко бути вдячним. Але потім я зрозумів, що у всіх є проблеми. І,можливо, батько-алкоголік
це страшніше, ніж не мати рук і ніг. Ми
повинні дякувати за те, що у нас є, і
молитися за тих, хто цього мати не може.
6.
Бий м’яч, поки він не вдарив тебе
Якось я грав зі своїм другом у футбол. Він попередив мене що буде зараз
бити, щоб встиг приготуватися. І ось я
бачу, що м’яч летить на мене. І я не знаю,як відбити. Я хочу вдарити м’яч, поки він не вдарив мене. Думаю –
головою, але для голови занадто низько. Копнути? Але я не дістану. І тоді все
було як в «Матриці» - ефект slow motion. Я стрибаю, відбиваю м’яч і сильно пошкоджую свою
ногу. Три тижні не можу ходити. І коли
лежав у ліжку, дивився в стелю, то тоді вперше подумав: «Так ось, як
почувають себе інваліди»
7.
Іди до мети
А друга людина – прибиральник у школі. Він сказав: «Ти будеш оратором і
розкажеш людям свою історію». Я хочу, щоб ви знали: це був літній чоловік, і я
поважав його. Але у мене і в думках не було стати оратором. Я збирався бути
бухгалтером. Але він щодня протягом трьох місяців говорив мені це.
Зрештою я погодився виступити. Тоді я зрозумів, що можу теж надихати людей. Не важливо хто ти,
можеш ти ходити або говорити – в твоєму житті є мета.
8.
Не вкладай щастя в тимчасові речі, інакше
воно буде тимчасовим.
Батько казав ти повинен працювати. Але старайся, щоб і люди працювали на
тебе. Тобі доведеться платити їм за те, щоб вони за тебе робили те, чого ти не
можеш. У тебе є відповідальність за самого себе.
І я відчуваю цю відповідальність. Я цілісний, у мене є руки і ноги, я знаю
свою мету. У мене є світ, сила і істина. Мені не потрібні гроші, влада,
наркотики, алкоголь і порнографія, щоб відчувати себе щасливим. Це тимчасові
речі і щастя від них не може бути довгим.
9.
Приймай себе таким, який ти є
Дівчата, вам не потрібна нова пара взуття, що б бути щасливим. Вам не
потрібен хлопець, щоб бути щасливими. Шукайте чоловіка, який буде вас любити,
і, коли почнуться труднощі, він не піде.
Хлопці думають, що іноді потрібно
почати матюкатися, щоб бути крутим. Або накачати великі біцепси.. але у мене були настільки великі біцепси, що вони
відвалилися.
Зрозумійте, біль і незадоволення, які ви відчуваєте, вам дав диявол. Але
навіть з ваших осколків Бог може зробити щось прекрасне. Головне – прийміть
себе, зрозумійте, хто ви є і чого ви
хочете.
10.
Мрій і мрії стануть реальністю
Якщо ми не віримо в щось, це не
означає, що його не існує. Але якщо ми ніколи не думаємо про щось, то ми
цього не шукаємо. Якщо не шукаємо,
то і не знайдемо. Не знайдемо, значить –
ніколи не отримаємо. Все просто.
Мрії стають реальністю, чудеса стають реальністю. Я не кажу, о все просто.
Я, наприклад, ніколи не стану футболістом. Але я можу бути щасливою людиною.
Щастя було прописано в моєму майбутньому. Я в це вірю.
11.
Зосередьтеся на тому, що ви можете зробити
Я питав у девятирічних дітей: «У вас коли-небудь був стрес?». І вони
говорили – так. Тяжка домашня робота, поганий учитель. Я питав у 13-річних.
Вони говорили, що їх все дратує – друзі, батьки, їх власне мінливе тіло. У 17 років мені говорили, що відчувають стрес
через закінчення школи. «Якщо я вступлю
до ВНЗ – все буде добре», - говорили вони. Але нічого не змінювалося. Потім
вони будуть говорити: «Якби я тільки знайшов роботу…». А на роботі їх буде
дратувати начальник. Всі незаміжні і неодружені думають, що вони не щасливі,
тому що повинні знайти чоловіка або дружину. «Коли я знайду собі чоловіка – все
буде прекрасно!»
Нііііііі!
Якщо ви не щасливі без
чоловіка, то і з ним не будете щасливі.
Зосередьтеся на тому, що у вас є вже
зараз. На тому, що ви можете робити вже зараз. Не чекайте чоловіка, роботу,
кінця іспитів, щоб робити те, що допомагає вам бути щасливим!
12.
Робіть хороший вибір, він дає хороші плоди
Рішення , які я приймаю раніше, мене знерухомлювали. Я думав: «У тебе немає
рук і ніг, ніхто крім твоїх батьків не любить тебе, ти тягар для всіх, не буде
роботи, дружини, цілі».
Але
вірте, у Бога є план щодо вас. Якщо у нього є план щодо безрукого і безногого
Ніка Вуйчича, то , будьте впевнені, він є і щодо вас.Якщо ви самі не отримали
чуда, станьте дивом для когось іншого. Адже в підсумку час і любов – це дві основні
валюти. Кожен день відповідайте собі на питання: хто ви і чого хочете? робіть,
що можете. Пам’ятайте про бідних. Моліться. Надихайте.
Як залишитися спокійними батьками і пережити карантин
Паніка – психічний стан людей, нестримний страх, викликаний небезпекою, що охоплює людину.
Вірус – це загроза, і в умовах нестабільності, у тривозі
за своє життя і здоров’я рідних, ми нерідко втрачаємо
критичне мислення і впадаємо в панічні страхи.
Що можна зробити, щоб уберегти себе і корисно провести час
вдома із дітьми, в умовах ізоляції у зв’язку із загрозою коронавірусу?
Ось декілька порад:
1.
Обмежте контакти людей в соцмережах, від яких ви отримуєте
інформацію про карантин, його перебіг. Спілкуйтеся із позитивними людьми. Оберіть
для себе декілька авторитетних осіб чи джерел від яких іде фактична інформація,
без зайвого аналізу ситуації.
2.
Відслідковуйте свої почуття. Коли діти і батьки знаходяться в
обмеженому просторі досить довгий час, закономірно, що виникає дуже багато
різноманітних ситуацій, на які ми так чи інакше реагуємо. Дуже важливо в цей
момент зрозуміти які саме у вас почуття – страх, злість, тривога, лють,
роздратування і відчути що саме їх викликало. Оскільки, може відбутись підміна
почуттів, коли, наприклад, ви можете злитись на підвищення курсу валют і через
це сильно накричати на дитину за розлитий чай.
Тому намагайтесь
розмежовувати, які саме почуття до кого чи чого, ви відчуваєте. Обговорити з
дітьми почуття допоможуть такі книги: «Велика книга почуттів», «Книга Від…. До.
Почуття від суму до радості», «Безліч емоцій. Що означає можна?».
3.
Не замовчуйте власні переживання
стосовно карантину. Діти все відчувають, вони розуміють, що є певне напруження і батьки
стривожені. Необхідно спокійно пояснити ситуацію простою та зрозумілою мовою,
без зайвої паніки сказати про свої відчуття занепокоєння та тривоги і розповісти про елементарні
правила особистої гігієни, які можуть
захистити від вірусів.
4.
Утворіть ритуали. Ізоляція – це свого роду криза,
це зміна стабільності і звичайного режиму. Завдання для батьків в цей час
організувати нові ритуали, які забезпечать стабільність дітям. Це можуть бути:
фізична зарядка в певний час, телефонні та відео дзвінки з рідними, спільне
приготування їжі, ігрові турніри з різноманітних настільних чи активних ігор.
5.
Організуйте дітям ігрову
діяльність. Під
час карантину можна пограти у різні навчальні та розважальні ігри.
6.
Створіть резервний список ігор, занять, в який можна буде
глянути коли буде здаватись , що вже все вичерпано.
7.
Підтримуйте свій ресурс.
Коли батьки мають свій ресурс і є
наповнені, вони легко можуть взаємодіяти зі своїми дітьми. Тому необхідно отримувати задоволення
від процесу, а не від результату. Спробуйте зрозуміти, що підходить більше для
вас – перегляд фільмів, рукоділля, читання книг, онлайн навчання, спорт вдома.
Здоров’я всім і пам’ятайте: карантин – явище тимчасове.
Візуал, аудіал,
кінестетик, дискрет - що це?
Візуал, аудіал, кінестетик, дискрет - що
це? Ці слова означають особливості сприйняття і переробки інформації
людьми різного віку.
Візуал - людина, що сприймає більшу частину інформації з допомогою зору.
Аудіал - той, хто одержує основну інформацію через слух.
Кінестетик - той, хто сприймає інформацію через інші відчуття (нюх, дотик та ін) і за
допомогою рухів.
Дискрет - людина, у якої сприйняття інформації відбувається через логічне
осмислення, з допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Ця категорія людей
зустрічається рідше за все, а дітям, в тому числі і школярам, зазвичай зовсім
не властива.
Такі особливості психіки проявляються
вже в дошкільному віці і відіграють велику роль у налагодженні контактів дитини
з оточуючими, в успішності навчання, отримання нових навичок і вмінь.
Як розпізнати в людини ведучий
канал сприйняття і переробки інформації? Часто достатньо поспостерігати!
ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
Малюк-візуал при сприйнятті інформації більше покладається на зорові відчуття. Він
швидко запам'ятовує колір, форму, розмір. Якщо малюку запропонувати нову
іграшку, він спочатку уважно розгляне її з усіх боків. Діти-візуали люблять
ліпити, малювати, вирізати, складати пазли. Їх заняття та ігри включають в себе
взаємодію очей і рук. Такі дітки вважають за краще розглядати картинки в
книжці, ніж слухати казку (наприклад, на аудіо касеті або у виконанні мами).
Для дитини-візуала важливо, що на ньому
одягнено, він сам вибирає колір колготок, сукні, кофтинки; дівчатка трепетно
ставляться до прикрас, шпильками, бантики. Малюк-візуал насамперед запам'ятає і
розповість, хто, в чому прийшов сьогодні в садок, у кого на майданчику була
найяскравіша іграшка. Візуал досить акуратний (для свого віку), він, наприклад,
не полізе в калюжу, бо черевики будуть брудними, непривабливими. У спілкуванні
з однолітками дитина-візуал спочатку спостерігає, а вже потім йде на контакт
(спільну гру), може довго грати один. У вихованні малюка-візуала необхідно
приділяти увагу розвитку мови (він неговіркий), комунікабельності (вмінню
спілкуватися), фізичної координації.
Дошкільник-Аудіал пізнає навколишній світ через звуки, тому раніше інших починає
говорити, має великий словниковий запас. Такі малюки люблять слухати музику,
казки на аудіо, вести розмови - обговорювати, доводити. Придумує різні казки,
ігри. Вміє переконувати, умовляти. Але в рухливих іграх брати участь не любить.
Діти-аудіали дуже товариські. Вони можуть трохи відставати від однолітків у
розвитку навичок, пов'язаних з зоровим (пошук відмінностей на картинках) і
моторних (вміння спритно залазить на гірку, швидко і довго бігати) сприйняттям.
Тому варто ці навички розвивати за допомогою ігор, вправ.
Маленький кінестетик пізнає світ за допомогою дотиків, рухів. У нього добре розвинена моторика,
він дуже багато рухається, зазвичай рано починає ходити. Такий малюк любить
активні ігри, пов'язані зі стрибками, бігом, боротьбою, йому важко всидіти на
одному місці, довго займатися однією справою. Малюк-кінестетик любить все
чіпати, обмацувати; йому особливо важливі тактильні відчуття, тому частіше
пестіть, притискайте до себе, цілуйте, намагайтеся менше вживати батьками
улюблену фразу "Не чіпай!"
ШКіЛЬНИЙ ВІК
Візуали у своїй промові вживають іменники,
дієслова, прикметники, пов'язані із зором (дивитися, спостерігати, картина, на
перший погляд, барвистий, яскравий, як бачите ...).
Для аудіала характерні слова, пов'язані зі слуховим
сприйняттям (голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша, беззвучний ...).
Словник кінестетика в основному включає
слова, що описують почуття, відчуття (схопити, м'який, теплий, шовковистий,
дотик, добрий нюх, ароматний, гнучкий ...).
Направленість погляду.
У візуалів при спілкуванні погляд спрямований
в основному вгору,
у аудіалів - по середній лінії,
у кінестетиків - вниз.
Особливості уваги.
Кінестетику взагалі важко
концентрувати свою увагу, його легко відволікти чим
завгодно; Аудіал легко відволікається на звуки;
візуалу шум практично не заважає.
Особливості запам'ятовування
Візуал пам'ятає те, що бачив, запам'ятовує
картинами (образне мислення добре розвинене).
Аудіал - те, що обговорював,
запам'ятовує, слухаючи.
Кінестетик пам'ятає загальне
враження; запам'ятовує, рухаючись, обмацуючи, нюхаючи.
Приклади розходжень у поведінці.
Ситуація: домашнє завдання,
яке записано на дошці.
Візуал слухняно відкриє щоденник і
перепише з дошки те, що задано додому.
Аудіал перепитає у сусіда і запише
зі слуху або не буде взагалі нічого писати, а вдома зателефонує і дізнається в
однокласників, що задано.
Кінестетик довго риється в портфелі,
знаходить потрібні підручники, в них - задані сторінки і прямо в підручниках
відзначає, що задано.
Ситуація: поведінка на
перерві.
Візуал найчастіше залишається в класі (якщо там
не дуже шумно) або виходить у коридор і розглядає інформацію на стінах,
спостерігає за іншими дітьми.
Аудіал використовує перерву, щоб
наговоритися і погаласувати.
Кінестетику перерва потрібна, щоб
розім'ятися, порухатися.
Звичайно ж, при навчанні, вихованні необхідно
враховувати особливості сприйняття і переробки інформації. Це відноситься і до
батьків, і до педагогів. Важливо спілкуватися з дитиною на "його
мові".
Зауваження сприймуться краще,
якщо:
візуалу - похитати головою,
пригрозити пальцем;
аудіалу сказати пошепки "ш-ш-ш",
"тихіше";
кінестетику покласти руку на плече.
При виконанні дитиною домашнього завдання
рекомендується:
візуалу дозволити мати під
рукою листок, на якому він у процесі роботи може креслити, штрихувати, малювати
і т.д.;
аудіалу не робити зауваження, коли він в
процесі запам'ятовування видає звуки, ворушить губами;
кінестетика не змушувати сидіти довгий час
нерухомо, давати можливість моторної розрядки (сходити в іншу кімнату, встати і
пострибати ...).
При спілкуванні використовуйте методи,
зрозумілі та близькі дитині:
з візуалами вживайте слова, що описують колір,
форму, місце розташування, можна виділяти кольором пункти в книзі,
використовувати таблиці, схеми, наочні посібники;
з аудіалами використовуйте варіації голосу
(гучність, паузи, інтонації );
з кінестетиками використовуйте
жести, дотики, досить повільну мову, дозволяйте йому "обігравати"
інформацію.
Кожна людина, дитина в тому числі, використовує різні
канали сприйняття, тобто, ми не можемо бути тільки візуалами, наприклад.
Особливості сприйняття залежать і від віку: для маленьких дітей властиво
прагнення все помацати, спробувати на смак, школярі ж частіше залучають слух і
зір. Вчіться розуміти один одного, тоді у вашому житті і в житті
ваших дітей буде набагато менше проблем!
7 мультфільмів для школярів про інтернет-залежність
https://naurok.com.ua/post/7-multfilmiv-dlya-shkolyariv-pro-internet-zalezhnist
https://naurok.com.ua/post/7-multfilmiv-dlya-shkolyariv-pro-internet-zalezhnist
Батьки витрачають масу сил і енергії на те, щоб дати своїм дітям все найкраще. На жаль, надмірна любов і турбота про дітей часто заважають розвинути в них такі якості, як самостійність, відповідальність та лідерство.
Цю проблему детально вивчив Тім Елмор, фахівець з лідерства та автор численних бестселерів про виховання. Він виявив типові помилки батьків, які заважають дітям досягти успіху в дорослому житті.
Ми рекомендуємо всім теперішнім і майбутнім батькам ознайомитися зі статтею Елмора, щоб не робити подібних помилок.

1. Ми не дозволяємо дітям відчувати ризик
Ми живемо в світі, в якому загрози оточують нас на кожному кроці. Розуміючи це, ми робимо все, щоб захистити наших дітей. Але психологи з Європи впевнені: якщо дитина не грається на вулиці, якщо їй жодного разу не довелося впасти і обдерти коліно, то в дорослому житті вона часто страждає від різноманітних фобій і комплексів.
Дітям потрібно кілька разів впасти, щоб зрозуміти, що в цьому немає нічого страшного. Підлітку треба посваритися і пережити гіркоту втрати першого кохання, щоб стати емоційно зрілим – без цього неможливі тривалі стосунки. Якщо батьки виключають всі ризики з життя дітей, є висока ймовірність того, що дитина в майбутньому стане зарозумілою, пихатою і з низькою самооцінкою.
2. Ми кидаємося на допомогу надто швидко
Сучасне покоління молоді не розвиває в собі безліч вмінь, які ще 30 років тому були властиві кожній дитині. Ми прагнемо в усьому «допомогти» дитині і оточуємо надмірною турботою, в результаті чого позбавляємо її необхідності самій вирішувати проблеми і шукати вихід зі складних ситуацій.
Рано чи пізно дитина звикає до того, що хтось «прийде на допомогу». У реальному світі такого не буде, тому дитина виявиться непристосованою до дорослого життя.
3. Ми захоплюємося ними занадто легко
Питанням про підвищення самооцінки дітей в школі задалися в 1980-і роки. На більшості змагань почало діяти правило «кожен – переможець», «медаль – кожному учаснику». Такий підхід дозволяє дитині відчувати себе особливою, але дослідження показують, що у цього методу є непередбачені наслідки.
Згодом дитина починає помічати, що мама і тато – єдині, хто вважає, що вона чудова, в той час як ніхто інший навіть не згадує про це. Діти починають сумніватися в точці зору своїх батьків. Їм, звичайно, приємно, що їх хвалять, але вони розуміють, що ніякої їхньої заслуги в цьому немає. І якщо ми захоплюємося ними занадто легко, діти починають шахраювати, перебільшувати і обманювати, щоб уникати складних ситуацій. А коли виростають, то не здатні протистояти негараздам та справлятися з ними.
4. Ми дозволяємо почуттю провини стати на шляху успіху
Ваша дитина не повинна любити вас кожну хвилину. Дитина зможе оговтатися від розчарування, але вона навряд чи оговтається від розбещеності. Не бійтеся говорити дітям «ні» і «не зараз» і дозвольте їм боротися за те, що вони дійсно цінують.
Часто ми даємо дітям те, що вони просять в якості заохочення. А якщо в сім’ї кілька дітей, то ми вважаємо несправедливим обділяти інших. Таким чином за заслуги однієї дитини заохочуються всі – так діти звикають до незаслужених винагород. У житті такого не буде. А якщо відносини в родині будуються тільки на матеріальній винагороді, діти не будуть відчувати ні внутрішньої мотивації, ні любові.
5. Ми не ділимося власними помилками з минулого
Настане день, і підліток захоче «розправити крила» і набратися власного досвіду. Як дорослі, ми повинні дозволити їм зробити це, але це не означає, що ми не можемо допомогти їм трохи розібратися в життєвих реаліях.
Поділіться з ними помилками, які ви зробили в їхньому віці, але не зловживайте моралями – такий урок відразу ж буде відкинутий підлітком. Діти повинні бути готові до зустрічі з реальністю і повинні навчитися відповідати за наслідки своїх рішень. Поділіться, що ви відчували в схожих ситуаціях, як їх вирішили і що засвоїли з них.
6. Ми помилково вважаємо, що інтелект або обдарованість – це зрілість
Інтелект часто сприймається як рівень зрілості дитини, в результаті чого батьки вважають, що розумна дитина готова до зустрічі з реальним світом. Але це, на жаль, не так.
Тільки тому, що дитина обдарована в одній сфері, не означає, що вона легко впорається з усіма. Немає ніякого чарівного «віку відповідальності» або точного моменту, коли дитині час давати певний рівень свободи. Але є перевірене правило – спостерігайте за іншими дітьми того ж віку. І якщо ви помічаєте, що вони вже більш вільні у своєму виборі і більш самостійні, ймовірно, ви самі стримуєте рівень незалежності своєї дитини.
7. Ми самі не робимо того, чому вчимо дітей
Відповідальність кожного з батьків – допомогти створити модель життя для дитини. Життя, в якому вона буде грати головну роль і буде брати відповідальність за свої слова і дії. Дивлячись правді в очі, для початку потрібно бути таким самому. Тому що дитина буде вчитися не на ваших словах, а на ваших вчинках. Англійське прислів’я говорить: «Не виховуй дітей, вони все одно будуть схожі на тебе. Виховуй себе».
Немає коментарів:
Дописати коментар